Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Эй, братцы! Всем качественного закалада и диазов в карманчики! У меня сегодня история, которая взорвёт ваше воображение, словно прокачанный двигатель от ракеты! Так вот, дайте карман, а я расскажу, как я попал настоящий кайфанутый марафон с кокой и серфингом в пустыне.
Всё началось с того, что я заметил, как мои друзья стали заниматься закладками. Прямо как настоящие герои. Я сразу почувствовал вкус прета, и решил попробовать эту штуку сам. Короче говоря, я отправился в поисках продавца, который бы смог удовлетворить мои потребности.
Несколько дней я блуждал по улицам в поисках нужного человека, но так и не нашёл. Уже думал, что всё это сказки, ведь все рассказы про кайфанутый прет пустыни показались мне фейком. Но тут, судьба подкинула мне подсказку.
«Гопники, давайте не заикаемся! Нужно быть на высоте!» — прохрипел один из левых парней на перекрёстке.
Я решил не упустить шанс, и стал шариться в их компании. Там был паренёк с пузырём коки в руках, словно он держал билет в место, где звезды подпевают нам. Я подошёл и спросил, не могли бы они мне помочь с закладками. Ведь я устал от всей этой серости, и хотел прочувствовать настоящий прет. Они покрутили головами, оценивая меня, и главный гопник сказал: «Зашибись, парень, у вас же глазки горят! Давай, покатаемся в пустыню! Там мы тебе покажем всё, что умеем!»
Видите, друзья, в жизни всегда есть место для сюрпризов! Мы отправились в пустыню на грязном «десятке», которое то ли продали, то ли «заработали» на этом деле. Всю дорогу с гопниками в машине, я думал, что уже потерял счёт времени. Когда мы наконец прибыли на место, я увидел величественные песчаные дюны, словно гигантские волны на океане. Братцы, это было потрясающе!
Мы разыграли маленькую церемонию, когда мне вручили пакетик с кайфанутой кокой. Это был мой тикет в мир беззаботной сладости наркотического прета. Я взял ножницы и аккуратно вскрыл пакетик, словно распечатывал подарок на день рождения.
Тут началось.. Эта маленькая порция породила во мне непреодолимое желание пробыть в этом состоянии как можно дольше. Я схватил гопников за руки и закричал: «Поехали, братцы! Покажите мне, что такое настоящая жизнь!»
Мы начали свои трюки на дюнах, словно настоящие гонщики на серфах. Это было дичайшее ощущение свободы! Я прыгал, бегал, кувыркался на этой гигантской песчаной волне. Но самое интересное началось, когда я решил взять ракету с марихуаной, чтобы усилить эффект. Это было безбашенно-потасовочное неверно выглядящее зрелище, когда я с гопниками запускали ракеты и одновременно вдыхали дым от марихуаны.
Братцы, я чувствовал себя настоящим богом, и ничто не могло остановить меня! Было так претно, словно моя душа проникла в самое сердце этой пустыни и зажгла её своей энергией.
Часы уходили, но я не хотел останавливаться. Не хотел терять это чувство, что есть что-то больше, чем просто мой привычный мир. Так мы провели в этой голубой пустыне целых два дня, словно провалившись в другое измерение.
Но, к сожалению, всё хорошее когда-то заканчивается. После этих двух сумасшедших дней мы вернулись в реальность. Я почувствовал себя пустым, как мешок от кока, который я сбросил на землю. Я понял, что этот марафон не имеет конца, и что даже самый претный прет не заменит мне настоящий смысл жизни.
Жизнь гопника-наркомана это не место для настоящей свободы. Сначала ты думаешь, что управляешь своей судьбой, но на самом деле это всего лишь сумасшедший марафон, который доводит тебя до самого дна.
Так что, братцы, если у вас появится идея купить закладки, помните об этой истории. Ведь, как говорится, классно въехать в определенный состоянийчик, но ответственно использовать все эти штуки надо, чтобы не уйти в такие марафоны, из которых никогда не вернуться. Оставайтесь на волне настоящего!